6–7 липня 2026 року у Збаразькому замку на Тернопільщині відбувся З’їзд Всеукраїнської профспілки учасників бойових дій, військовослужбовців та ветеранів війни, який став однією з ключових платформ для обговорення майбутнього ветеранської політики та ролі ветеранів у післявоєнному розвитку України.
Захід об’єднав представників регіональних осередків профспілки, ветеранів російсько-української війни, військовослужбовців, представників центральних і місцевих органів влади, громадських організацій, експертного середовища та партнерів з усіх регіонів держави.
Однією зі спікерок З’їзду стала Юлія Коваленко — громадська діячка, керівниця та співвласниця ГО «Україна 2.0», яка поділилася власним баченням формування сучасної ветеранської політики та принципів майбутнього державотворення.
Україна вже змінилася — настав час змінювати інституції
Виступ Юлії Коваленко був присвячений головному виклику, який стоїть перед українським суспільством після років повномасштабної війни.
За її словами, сьогодні вже недостатньо говорити лише про відновлення країни. Україна змінилася разом із людьми, які її захищають, тому державні інституції також повинні відповідати новій реальності.
«Україна вже змінилася. І тепер наше завдання — будувати державу, яка відповідає цій новій реальності», — наголосила Юлія Коваленко.
Війна формує нові інституції та нову відповідальність
На переконання спікерки, війна породжує не лише нових Героїв, а й нові суспільні інституції.
Люди, які пройшли через бойові дії та об'єдналися спільним досвідом, дедалі частіше беруть на себе відповідальність не лише за власне майбутнє, а й за зміну державних механізмів.
Саме таким прикладом Юлія Коваленко назвала Всеукраїнську профспілку учасників бойових дій, військовослужбовців та ветеранів війни, яка поступово стає не лише представником інтересів ветеранів, а й активним учасником формування сучасної державної політики.
Від громадського контролю — до співуправління державою
Однією з центральних тез виступу стала трансформація ролі громадянського суспільства.
На думку Юлії Коваленко, громадські організації повинні переходити від моделі виключно громадського контролю до моделі партнерства з державою.
Йдеться про спільне проєктування рішень, участь у розробці державної політики та відповідальність за її реалізацію.
Саме така взаємодія, переконана спікерка, здатна забезпечити якісно новий рівень розвитку України після завершення війни.
Яку Україну ми будуємо?
Особливий акцент Юлія Коваленко зробила на необхідності змінити сам підхід до післявоєнної відбудови.
За її словами, ключовим має стати не питання відновлення зруйнованих об'єктів, а стратегічне бачення майбутньої держави.
«Післявоєнне відновлення починається не з питання "Що ми хочемо відновити?", а з питання "Яку Україну ми будуємо?"»
Вона наголосила, що війна докорінно змінила українське суспільство, його рівень самоорганізації, відповідальності та взаємної підтримки.
Саме ці зміни повинні стати фундаментом нової архітектури державного управління.
Від структур — до функцій
Під час виступу Юлія Коваленко запропонувала переосмислити підхід до розвитку державних інституцій.
На її думку, головним питанням має бути не створення нових організацій як таких, а визначення функцій, які вони виконують для суспільства.
Правильно визначені функції забезпечують стійкість системи навіть тоді, коли окремі структури змінюються.
Саме тому післявоєнне державотворення повинно ґрунтуватися на функціональній ефективності, а не на формальних змінах інституцій.
Принципи важливіші за структури
Юлія Коваленко також наголосила, що майбутнє України залежить не лише від того, які органи чи організації будуть створені, а насамперед від принципів, на яких вони працюватимуть.
Якщо основу державної політики становитимуть відповідальність, довіра, взаємодія та служіння суспільному благу, Україна зможе побудувати модель, у якій громадянське суспільство і влада виступатимуть партнерами, а не опонентами.
У такій системі громадські інституції не лише представлятимуть інтереси громадян, а братимуть участь у формуванні довгострокових рішень, спрямованих на посилення спроможності всієї держави.
Ветеранська політика має стати горизонтальною політикою
Окремий блок виступу був присвячений розвитку ветеранської політики.
На переконання спікерки, вона не повинна залишатися вузькою сферою соціального захисту.
Натомість ветеранський досвід має інтегруватися в усі ключові напрями державної політики:
- державне управління;
- економіку;
- освіту;
- науку;
- систему охорони здоров'я;
- розвиток громад;
- формування нових публічних політик.
Такий підхід дозволить максимально використати потенціал ветеранів у процесі розвитку країни.
Держава принципів, а не культів особистостей
Завершуючи виступ, Юлія Коваленко підкреслила, що післявоєнна Україна повинна будуватися не навколо окремих лідерів, а навколо незмінних принципів.
До таких принципів вона віднесла:
- відповідальність;
- доброчесність;
- верховенство права;
- нетерпимість до корупції;
- повагу до людської гідності;
- свободу;
- право громадян брати участь у творенні держави.
За її словами, саме ці цінності мають стати основою нової української державності XXI століття.
Від управління подіями — до проєктування майбутнього
Підсумовуючи свій виступ, Юлія Коваленко зазначила, що сьогодні Україна стоїть перед значно більшим викликом, ніж просто післявоєнна відбудова.
Йдеться про історичну можливість свідомо створити державу нового типу, у якій інституції працюватимуть не заради власного існування, а заради зміцнення спроможності всієї країни.
На її переконання, сильна держава народжується там, де особистий успіх не суперечить суспільному благу, а працює на нього.
Саме тому сьогодні настав час переходити від реагування на події до стратегічного проєктування майбутнього України — держави, у центрі якої стоятимуть відповідальність, партнерство, довіра та людина.