У Тернопільський обласний краєзнавчий музей до Всесвітнього дня вишиванки відкрили унікальний виставковий проєкт «Броня нескорених», присвячений українській вишивці як символу незламності, духовного спротиву та національної пам’яті.
В експозиції представлено понад 80 реліквій — від робіт українських політв’язнів радянських таборів до сучасних вишивок військовослужбовців, ветеранів та родин Захисників України. Для багатьох авторів створення вишиванок і картин на фронті стало не лише творчістю, а справжньою арттерапією, способом пережити біль війни та зберегти внутрішню стійкість.
Вишиванка як пам’ять, любов і незламність
Серед експонатів виставки — роботи фахівчині із супроводу ветеранів у Козівській громаді Оля Славетна.
Очікуючи чоловіка із зони АТО, вона вишивала весільне вбрання. Згодом саме у цьому одязі подружжя взяло шлюб та охрестило доньку Вікторію — на честь майбутньої перемоги України.
Чоловік Ольги загинув, захищаючи Україну, але пам’ять про нього назавжди залишилася у родині та в кожному вишитому орнаменті.
Картини ветерана, створені між фронтовими ротаціями
Окрему частину експозиції склали роботи ветерана, капітана медичної служби Віктор Навольський, який нині очолює приймально-діагностичне відділення Заліщицької центральної міської лікарні.
Майже десять років він перебував на війні у найгарячіших точках фронту. Його вишиті картини — «Маки», «Поле із соснами», «Зима» та «Ведмеді» — створювалися у короткі хвилини перепочинку між бойовими завданнями.
Географія робіт повторює карту війни: від Миколаївщини до Мар’їнки та Станиці Луганської.
Вишиті обереги для побратимів
Під час відкриття виставки голова Всеукраїнська профспілка учасників бойових дій та військовослужбовців Євгеній Степанов розповів історію військовослужбовця Роман Пітик, роботи якого також увійшли до експозиції.
Роман вступив до лав ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Перебуваючи на фронті, він створював вишиті обереги для своїх побратимів, вкладаючи у кожен символ віру в життя, захист і перемогу.
«Вишиванка має бути не лише на тілі, а й у серці»
Участь в урочистому відкритті виставки взяли представники влади, духовенства, громадські діячі, ветерани та військовослужбовці.
До присутніх звернувся керівник комунальної установи Ветеранський простір Дмитро Харчук.
«Сьогодні вишита сорочка на мені покриває мої вишивки на моєму тілі — це мій біль, моя пам'ять та нагадування, що не даремно прожив своє життя і був готовий віддати все за своїх рідних, свою землю, свою Україну», — зазначив Дмитро Харчук.
Він наголосив, що вишиванка є не лише елементом традиційного одягу, а передусім внутрішнім символом любові до України.
«Пам’ятайте, що не кожен, хто носить вишиванку, є патріотом. Вишиванка має бути ще в серці чи на душі. Для мене вияв любові до України та ближнього — це вишиванка кольору піксель, кольору крові. Зараз усе треба зробити для того, щоб наші діти мали право носити вишиванку, тризуб і все українське. Вірте в ЗСУ, допомагайте воїнам, моліться Богу за наших Героїв та святу перемогу. Слава Україні!»
Вишиванка як духовна броня українців
Під час відкриття виставки учасники заходу неодноразово наголошували: для українців вишиванка давно стала не просто традиційним одягом, а справжньою духовною бронею.
Навіть у найтемніші періоди історії українці продовжували вишивати — у таборах, підпіллі, засланні та під час репресій. Голки виготовляли з риб’ячих кісток, а орнаменти створювали при світлі шахтарських ліхтарів чи у холодних тюремних камерах.
Кожен вишитий хрестик став символом боротьби за право залишатися українцями.
Символ незнищенної української ідентичності
Виставка «Броня нескорених» вкотре нагадала: українську культуру можна переслідувати, але неможливо знищити.
Сьогодні, коли українські військові боронять державу на фронті, вишиванка залишається символом пам’яті, свободи та національної єдності — від окопів до мирних міст.
Організатори наголошують: збереження культурної спадщини, підтримка ветеранів та поширення історій українських Захисників є важливою частиною національної стійкості України.